Виховний захід «Андріївські вечорниці»

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч. Учні – в українських народних костюмах.
 

1-й ведучий. Добрий день, шановні гості!

2-й ведучий.  3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові до української спадщини,  повертається до традицій свого народу.
1-й ведучий. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.
2-й ведучий. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'яті мученицької смерті одного iз дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного.
1-й ведучий. За церковними легендами,  святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.
2-й ведучий. День Андрія Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Напевно, десь там, глибоко в душі,  кожна дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, яким буде суджений.
1-й ведучий. Ми хочемо, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а славні традиції наших предків знайшли відгук у серцях сучасної молоді.

 

Виконання пісні «Ой чорна, я си чорна»

(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль). 

(Хтось починає стукати в двері. Чути сміх. Господиня схоплюється з місця)

Дівчата
Добрий вечір вам, господине рум’яна і білолиця,
Чули, що в оцій хаті будуть вечорниці?

1-а дівчина. Чи можна в вашу хату?
Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.
В нашій хаті раді  гостям!

Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Парубків  гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно жартували,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.

1-а дівчина.  То заспіваймо, дівчата! (співають пісню «Била  мене мати...»)

Господиня. Дякую вам, дівчата, за таку гарну пісню. Вмощуйтесь зручніше. Будьте , як удома.

 

2-а дівчина. Тітонько, а як колись Андріїв вечір святкували?

 Господиня. У цей вечір випікали калиту, а  дівчата ще й  гадали : яка доля чекає, хто буде суджений, коли вийде заміж...

3-я дівчина. А хіба можна вгадати свою долю?

 

Господиня:  Можна, можна. Сьогодні особливий  вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому.

Дівчата, а давайте погадаємо на тарілках.  Під тарілки клали  хустку, склянку, перли, ключ ,перстень, гроші . Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля, гроші-багатий).

Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
 

  Господиня.  А зараз ,  дівчата,    я навчу вас замішувати  калиту.

Кожна з вас повинна   взяти  участь   у   готуванні   коржа.    (Дівчата  підходять  до  господині.).

Робиться  калита  із  прісного  тіста,  солодкого,  з медом, у вигляді тонкого коржа.

«Рік стоншився»,  –  кажуть  у  народі. Місити   тісто  треба по черзі, починаючи від найстаршої   дівчини   і   завершуючи   наймолодшою. Давайте   до  борошна  меду, маку,  аби  наша  калита  була  смачна.  (Звертається до перших трьох дівчат.) Ви, дівчатка,   розкачуйте  тісто,  а  ви ( звертається  до  інших  дівчат)  ліпіть  узори – колоски, промінчики,  зубчики.  У  нас  сьогодні  багато  гостей, то й  більше зубців  треба  на  калиті, а ще  прикрасимо  її калиною, щоб сяяла на весь вечір.

 

Коли дівчата завершують ліпити та прикрашати калиту,  4-та дівчина бере її, несе до печі.

 

  4-та дівчина. Гори,  вогонь,  ясно,  спечи  нам  калиту  красну!  Щоб  ми її кусали і  горя  не  знали! Ой,  піч  вже  вогнем  надихалася   і   напалилася,  пора й калиту  саджати. Галю, ану окропи перед калитою дорогу!

                       3-тя дівчина бере кропильце і кропить дорогу до печі.

  5-та дівчина(кроплячи). Водице-студенице,  окропи   калиті   дорогу   від   печі  до стелі, щоб ми були гарні та веселі!

                                 саджають калиту у піч.

  Господиня.  Дівчата,   а  поки калита  печеться,  можна ще погадати.

Колись, щоб знати, котра  з дівчат швидше заміж вийде, складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане,  та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

 

Виконання пісні «Вечорниці, чари вечорові»

(Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу “відданиць”, хлопці крадуть з порога перший капець)
6 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?
(Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

Хлопці.Здоровенькі були!

 6 дівчина . Агов... А ти хто такий?

1-й хлопець. Пес рябий.

2 хлопець.Ббаран круторогий,

3 хлопець.Ведмідь клишоногий.

Разом хлопці.  Пустіть до хати.

1-а дівчина. Не пустимо до хати, бо вас дуже багато.

4-й хлопець (знову грюкає). Пустіть ліпше, а то буде гірше.

2-а дівчина. А візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

5-й хлопець
Біла курка ряба, перебита нога,
Хто, хто перебив?
Чотири лозини, п'ята палка,
Виходь до нас, Наталко!
3-а дівчина
Назарко, Назар пішов на базар,
Купив порося, воно вирвалося.

5 - й хлопець
Ой, Наталочко, Наталко,
Бери-но качалку,
Добре тісто качай,
А нам пампушки подавай.

3 дівчина.

Ой піди до льоху,
Принеси гороху,
Горох кипить, а Андрій рипить...
Горох збігає, а Андрій з хати втікає.
 

6-й хлопець.  Годі,дівчатонька, голуб'ятонька, та ми не прийшли сваритися, а миритися, гостинці принесли.

Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть. Дівчата, що ви смієтеся з парубків, нехай заходять, бо без них вечорниці-не вечорниці.  Хоч не знаєм, звідки ви в нашу хату забрели, просимо, просимо всіх до господи.

 (Хлопці входять і сідають поміж дівчатами.)

1-хлопець.  Спасибі, тітонько.
4-а дівчина.  Ой, хлопці, а що то у вас у мішку?

 2 хлопець.  А то ми кобилу продали,  а дівчину взяли, тільки якась бриклива попалася.

 ( дівчина підходить до мішка ,  дивиться, «дівка» брикається, відходить назад).
5 дівчина.Ой! Що ж ви купили? Чи не кота рудого мішку принесли?
(з мішка вискакує Панько, переодягнений в дівчину.)

Цур тобі, пек! Так тож наш Панько,хотіли нас обдурити? А ти що там, Паньку, робиш?
Панько. Хочу й собі поворожити. Може, і я заміж вийду.

                Господиня. Хлопці не ворожать, і що ти собі видумав.  

3 хлопець. А ми, дівчата, чим вам не женихи?

Панько: От я, наприклад, Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Виберете  мене – горя не знатимете.
Хлопець 4: Не хочуть вони тебе, - ти роботящий, а вони хочуть  багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

Хлопець 5 : Не підходите ви! Дівчата хочуть роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ви не дивіться, що я такий замурзаний, мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.

ХЛОПець 6. Ану, дівчата, хто бубликів хоче? Або те, що за пазухою.
6-а дівчина. Що за пазухою, ми  не знаємо. А бубликів хочемо.

 Хлопець 6. А ну ж, дівчата, побачимо, котра з вас найсправніша, до тієї із сватів засилатиму.

Виконання пісні «Було в хлопця 5 дівок»

 

(На нитці підвішені бублики. Потрібно відкусити без допомоги рук. Дівчата кусають.)

 

 Дівчина 1. Дівчата, а погадаймо на воску.

                       

       Коли свіча розгориться, виливають віск на воду . Фігурки виймають із води і

                                                             витлумачують:

                                    багато маленьких фігурок – гроші;

                                    яблуко– символ життя, мудрості;

                                    яблуко криве – спокуса;

                                    яйце – початок чогось нового;

                                    дзвін – звістки;

                                    гриб – довголіття;

                                   виноград – любов, удач).

 

  Хлопці. А ми теж хочемо знати свою долю!

ДІВЧИНА 2. Що ж, іди, дізнаєшся, чи будеш щасливим. Якщо дістанеш перстень з тарілки з водою і носа не вмочиш, то знай - дівчина твоя буде, а якщо ні – то дивись, щоб у тебе її не вкрали.

 

(Дістає перстень)

Господиня. Хлопці,  а  тепер перевіримо, хто з вас найспритніший козак, до варе

ників мастак.

 

Виконання пісні «Ой мій милий чорнобривий вареничків хоче»

 

Виходять хлопці: хто швидше з’їсть вареника у сметані. Дівчата тримають

                         тарілки , хлопці виловлюють вареники  без допомоги рук.

Дівчата! А що то за аромат від печі йде? Чи, бува, корж не готовий?

Дівчина 3. Ой,  людоньки!  Та,  мабуть,  уже спікся!

                                       (1-ша дівчина виймає з печі калиту.)

  4-ша дівчина. Дивіться, яка славна удалась, кругла, як сонце, ясна, як місяць.

  1-й хлопець. А добра і ніжна, як наші дівчата.

                               1-ша та 2-га дівчини несуть калиту на рушнику.

  Усі дівчата. Сонце заходить, а Калита сходить.

Калита  наша,  дай краси й сили, щоб ми в світі славно жили. 

 

 Хлопці прив’язують калиту на стрічці до сволока, підвішують високо, щоб її можна   

                      було дістати лише тоді, якщо добре підстрибнути.                                                                

 

 (Входить пан Калитинський з калитою і квачем)
— Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!
(Коцюбинський  їде на коцюбі).
— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!
— Куди їдете?
— Їду калиту кусати.
— А я буду по писку писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
(Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити. Підходять інші).
— Добрий вечір, пане Калитинський.
— Добрий вечір, пане Коцюбинський.
— Відкіль приїхав ти?
— З Литви.
— Чому так здалеку приїхав?
— Калиту кусати.
— А ти ж куснеш?
— Кусну!
— А я мазну!
(Підскакує, кусає калиту).

  Хлопці знімають калиту зі сволока і ділять між усіма присутніми учасниками гри.

Узявши калиту,  кожен приказує: «Калита,  калита, солодка  була,  як  ми її з’їли, до сонця полетіли». 

 

Звучить пісня «Вечорниці-зорениці»

 

Звучить  українська  народна  музика.  До  глядачів  виходять усі учасники свята.

  Господиня. Дівчата, як підете до дому і дійдете до перехрестя двох доріг, то запитуйте у зустрічних чоловіків їхні імена. За повір'ям, ім'я першого зустрічного буде ім'ям судженого. Запам'ятайте, що сни на Андрія - віщі. Спати лягайте не там, де завжди. Під ліжко поставте на ніч миску з водою, покриту зверху соломинкою або дощечкою, що імітує місток. У сні побачите судженого, який вас і переведе через цій місток.

1-й ведучий.  Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий.

  2-й ведучий. Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байдужих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби нашого талановитого українського народу.

  1-й ведучий.  Сьогодні перед вами ожили ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю.

  2-й ведучий. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. Дякуємо за увагу. На все добре.