Ратнівська гімназія - Поради батькам
Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 10.12.2016, 00:10

НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня №1 - гімназія ім. В.Газіна" смт Ратне

Меню сайту
Наше опитування
Чи подобається вам новий дизайн сайту?
Всього відповідей: 3
Статистика

Поради батькам

Формування самосвідомості у молодших підлітків

Лекція для батьків

Перехідний вік — дуже бурхливий і повний несподіванок час. Саме на цьому етапі відбуваються емоційні, соціальні та фізичні зміни, що шокують і доводять до відчаю багатьох непідготовлених батьків. Схожі почуття відчувають навіть ті з них, які не­втомно навчали своїх дітей, намагаючись застосовувати гуманні методи, засновані на любові та підтримці.

 

                                                                                                           Конкретними носіями всього того,

                                                                                                           чим має володіти дитина впродовж свого життя,

                                                                                                           є дорослі, які її виховують і навчають.

Д. Ельконін

 

Кожна людина у своєму житті пройшла че­рез перехідний вік — критичний етап у про­цесі дорослішання, так ще іноді називають підлітковим періодом.

Найяскравішою особливістю стану орга­нізму в ці роки, тобто період статевого до­зрівання, є зниження працездатності та під­вищена стомлюваність. Це негативно по­значається на навчальному процесі. У віці 10—13 років у школярів спостерігається най­менший приріст якісних показників робо­ти. До того ж, у цьому періоді працездатність школярів нижча порівняно не тільки з на­ступним, а й із попередніми класами. Лише після 13—14 років (у хлопчиків трохи пізніше) усі ці показники поліпшуються.

Необхідно також зазначити підвищену дратівливість молодших підлітків. У цей пе­ріод активізується робота щитовидної зало­зи, яка впливає на ріст тіла, обмін речовин і збудливо діє на центральну нервову систе­му. Звідси й підвищена дратівливість.

Тому підлітки молодшого віку мають по­требу в правильній організації обсягу їхньої діяльності, у запобіганні різних перенавантажень. Порушення ними дисципліни пов'язане з високою стомлюваністю й дратів­ливістю.

Рубіж 4—5-х класів характеризується зна­чним зниженням інтересу учнів до шкіль­ного навчання як процесу. За результатами дослідження, в якому брали участь 132 учні 5-х класів, основним є мотив зацікавленості в навчанні лише у 41 % учнів; є значна залеж­ність від батьків — вважають за потрібне ви­конувати вимоги батьків і вчителів, бажають принести радість батькам 21 %, чекають винагороди від батьків 25 % учнів.

Таким чином перехід від дитинства до юності характеризується виявом своєрідної мотиваційної кризи через зміну соціальної си­туації розвитку і зміни змісту внутрішньої по­зиції учня. Переживання школярів, пов'язані з такими змінами, далеко не завжди усвідом­люються ними, часто діти навіть не можуть сформулювати ці переживання.

Перехід дитини у підлітковий вік супро­воджується також змінами у розвитку самосвідомості, оскільки у підлітка починає фор­муватися позиція дорослої людини. І хоча ця позиція ще не відповідає реальному станови­щу підлітка в житті, проте вже її поява озна­чає, що дитина перебуває в нових взаєминах із дорослими, світом їхніх цінностей, актив­но завойовує їх, а ті утворюють новий зміст свідомості. Тому саме в цей період існує най­більша потреба дітей контактувати з батька­ми та знаходити в них підтримку.

Батьки можуть допомогти дитині в фор­муванні самосвідомості, самооцінки, у ви­хованні волі, тобто тієї психічної якості, яка допомагає дитині регулювати власну пове­дінку, долати перешкоди, бути сильною.

Найчастіше воля виявляється в таких си­туаціях, як прояв відповідальності, потреба долати конфлікт мотивів або суперечність між бажанням і відповідальністю.

Воля—це свідома регуляція поведінки лю­диною.

Головне правило тренування волі - дитині потрібно робити ті справи, які потребують від неї докладання певних зусиль для їх вирішення, тобто виявляти щоразу свою волю.

Це така форма активності, за якої людина виділяє певну спрямованість своєї поведін­ки і при цьому гальмує низку інших праг­нень і спрямувань.

Воля бере участь у регуляції не лише мис­лення або уваги, а й усіх інших психічних про­цесів: відчуттів, сприймання, уваги, мови.

Особливо важливі такі якості людини, як витримка і саморегуляція. Треба дітей вчити володіти собою, своїми емоціями й почуттями.

При цьому бажано дитину хвалити за до­сягнуті успіхи, щоб було бажання продовжу­вати ці тренування.

У дитини виникає внутрішнє протиріччя між «я хочу» і «треба» — це боротьба мотивів.

Мотив — те, що спонукає людину до діяль­ності, що є внутрішньою силою поведінки. Але мотивів може бути кілька, тому наявна боротьба між ними. І якщо в дитини є усві­домлена мета (наприклад, покращити зна­ння з певного предмета, перемогти в змаган­нях тощо), то завжди переможе мотив, який допоможе дитині здійснити певний задум.

Етап виконання рішення довгий, не за­вжди проходить рівномірно, утім завжди приносить задоволення, коли рішення ви­конано і мета досягнута. Треба наголосити, що вольові дії — єдині, що приносять людині моральне задоволення.

Поставивши перед собою мету, навіть най­простішу, треба прагнути обов'язково її досягти.

Таким чином одним із найважливіших завдань є формування вміння учнів усвідом­лювати мотиви своїх дій, регулювати свою поведінку. Розв'язати цю задачу можна лише тоді, коли дитина прагне до самовиховання, розвитку своєї особистості.

Сімейні стосунки завжди були важливим чинником формування особистості дитини, найбільш значущим для її індивідуаль­ності. У сім'ї формується ставлення дитини до самої себе і до оточення, у ній відбувається закладання сімейних цінностей.

Найбільш поширеними помилками бать­ків у взаєминах із дитиною є авторитетну нав'язування власної думки або способу дії зневажливе ставлення до оточення дитини, ігнорування проблем статевого дозрівання. Часом батьки забувають своє дитинство й себе в юності, тому не розуміють власних дітей, їх­ніх вчинків. А діти не розуміють батьків.

Батькам підлітків повсякчас потрібно пам'ятати, що дітям важлива не стільки опіка, скільки дружня порада, розумне керів­ництво.

Відсутність сімейного виховання або його брак у дитинстві майже неможливо компенсувати надалі.

Важливо бути цікавим і необхідним для дитини, особливо підліткового віку, допомога у взаєминах не повинна бути кри­кливою, а поради — нав'язливими. Тому батькам доцільно прислухатись до порад.

Рекомендації батькам

  1. Постійно зміцнюйте впевненість у собі та власних силах своєї дитини.
  2. Заохочуйте її до проявів ініціативи.
  3. Не перехвалюйте дитину, але і не забу­вайте заохочувати її, коли вона цього заслу­говує. Пам'ятайте, що похвала, як і покаран­ня, має бути співвіднесена з учинком.
  4. Не порівнюйте дитину з її однолітками. Порівнюйте її із самою собою (тим, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).
  5. Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.
  6. Уникайте крайнощів: не можна дозво­ляти дитині робити усе, що їй заманеться, але й не можна усе забороняти; чітко вирі­шіть для себе всі «можна» і «не варто», узгодь­те це з усіма членами родини.
  7. Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Нехай ваша дитина весь час відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити, пожаліти. Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас!

Долучайте дітей до трудових сімейних за­ходів. Це допоможе дітям відчути, що їм до­віряють і цінують їх як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку зацікавленість до на­вчання ваших дітей. Допоможіть їм підго­тувати виступ або разом здійсніть екскурсію складними математичними правилами. Успіх у навчанні та інших справах підніме батьківський авторитет в очах дітей.

Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє Ухвалення. Говоріть дітям, якими ви хочете їх бачити, і вони будуть такими. Заохочуйте дітей. Це зміцнює почуття власної гідності.

Ніколи не намагайтеся обдурити дитину! Щоб користуватися авторитетом у дитини, батькам не обов'язково бути ідеальними. Але їм потрібне терпіння!

Практика сімейного виховання свідчить, що досить часто батьки застосовують пока­рання (за низькі оцінки, за неадекватну по­ведінку тощо) як спосіб контролю та корекції поведінки дитини, але при цьому забува­ють, що покарання не повинне завдавати дитині ні морального приниження, ні фі­зичного страждання. Принижуючи почуття гідності, батьки виховують у дитини схиль­ність до пристосування та до поганих, негід­них вчинків.

Цікава думка з цього приводу виникла у психотерапевта, батька двох дітей Володи­мира Леві. Він запропонував свої правила покарання, які допомагають не зіпсувати стосунки з дітьми.

Правила покарання Володимира Леві:

  1. покарання не повинно шкодити здоров'ю ди­тини — ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним;
  2. якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карай­те. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»;
  3. за одну провину — одне покарання. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із пока­рань — страва не для дитячої душі! Покаран­ня — не за рахунок любові, щоб не трапило­ся, не обмежуйте дитину у схваленні, на що вона заслуговує;
  4. строк давності Краще не карати, ніж ка­рати з запізненням. Покарання із запізнен­ням навіюють дитині минуле, не дають ста­ти іншою;
  5. покараний — пробачений. Інцидент вичер­паний. Сторінка перегорнута. Про старі грі­хи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку;
  6. без приниження. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприй­матися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми не справедливі, покарання подіє протилежним чином;
  7. дитина не повинна боятися покарання. їй варто боятися нашого засмучення. Необ­хідно прийняти, як реальність, що дитина, за природою недосконала, не може не засму­чувати тих, хто її любить.

Підлітковий період — це лише перехід від дитинства до дорослого життя.

Ви, як мудрі батьки, повинні не забувати сіяти в серцях ваших дітей відповідальність, самостійність і незалежність.

Пам'ятайте, що дитина — це дзеркало життя своїх батьків.

Як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відображається духовне багатство ма­тері та батька.

Робіть усе, аби дитинство і майбутнє ва­ших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!

Прояв агресивності

Коли можна вважати дитину агресивною?

 

 

Яку поведінку дитини прийнято пояснювати агресивністю? Часто б'ється з однолітками, може стукнути маму чи бабусю, рве і ламає речі, кричить, лається, погрожує, ображає тварин. Так, все це - зовнішні ознаки агресивної поведінки. Тільки от це не причина називати дитину агресивною.

 

Агресивність як риса характеру, як особистісна особливість і проблема властива не для такого великого числа дітей. В інших випадках за зовні схожою поведінкою може ховатися безліч різних причин. У них і потрібно розібратися в першу чергу.

Перш за все, потрібно сказати про те, що агресія - це все-таки реакція на певну ситуацію. Причому ситуацію, так чи інакше, для дитини неблагополучну. З одного боку, звичайно, цю ситуацію важливо побачити і правильно поставитися до неї. Адже інакше реакція може закріпитися і перетворитися вже в стійку рису характеру. З іншого боку, не варто робити з агресивної поведінки дитини трагедію. Потрібно пам'ятати про те, що найчастіше така поведінка виявляється в період вікових криз (3-4 роки, 6-7 років, 13-14 років). А значить, швидше за все, благополучно пройде.

Є просте, але дуже важливе розуміння агресії. Агресія - це поведінка, заснована на емоції гніву, злості. Це перше питання, на яке повинні відповісти собі батьки: чи відчувала дитина гнів, коли це робила? Стислі кулаки, напружений вираз обличчя, стиснуті зуби - ось ті ознаки, за якими легко це визначити.

Подивіться як однорічна дитина, боляче хапає маму за волосся. Часто вона цілком розслаблена, а в очах - не гнів, а щира цікавість і азарт. Що зробить мама, як відреагує тато, що скаже бабуся - дитина досліджує світ. Нормальну дослідну поведінку маленької дитини, взагалі, часто путають за зовнішніми ознаками з агресією.

Дитина потрапляє у великій новий колектив школи і раптом стає "агресивною"? Частіше за все, це знову дослідна поведінка. Дитина визначає межі нового простору: чи можна тут кричати або кидати іграшки, а що буде, якщо підбігти і вдарити іншу дитину, а якщо кинути в неї піском і т.д. Стрес може підсилити ці реакції, але на основі справжнього гніву і злості в цей період дитина поводиться не так часто агресивно.

І звичайно, завдання батьків у такому випадку - допомогти дитині в його "дослідженнях". Чітко, однозначно і яскраво відреагувати в першому випадку, коли дитина тягне за волосся і стукає кулаком маму. Наприклад, суперечлива реакція мами і тата на цю дію тільки підігріє інтерес дитини і змусить повторювати експеримент знову і знову.

У другому випадку важливо спільно з класоводами допомогти дитині швидше адаптуватися до нових умов школи. Показуючи і розповідаючи, як правильно спілкуватися з іншими дітьми, як привернути до себе увагу вчителя адекватними способами, чого не можна робити в школі і т.д.

До речі, якщо батьки самі частенько вдаються до агресії, щоб вирішити якусь ситуацію, навчити дитину іншому буде практично неможливо. "Якщо татові дозволено взяти ремінь, коли я в чомусь винен, то чому мені не можна стукнути цього хлопчика, якщо він робить щось не так?" - Думає дитина.

 

Попередження та обмеження агресивної поведінки підлітків

1. Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності підлітка – виявити до нього більше уваги, любові і ласки, яких він так потребує.

2. Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність дій батьків і педагогів.

3. Не можна застосовувати фізичні покарання.

4. Допомагайте підлітку знаходити друзів.

5. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності; перешкоджайте її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

6. Пояснюйте підліткам наслідки агресивної поведінки.

7. Враховуйте особистісні властивості дитини.

8. Давайте дитині можливість задовольняти потреби у самовираженні і самоствердженні.

9. Намагайтеся обмежувати перегляд фільмів зі сценами насильства. Це ж стосується і комп’ютерних ігор. Обговоріть причини обмеження з дітьми.

10. Намагайтеся спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях, участь в культурних закладах.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook

  • 2016
    Конструктор сайтів - uCoz