Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 17.07.2018, 12:14

НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня №1 - гімназія ім. В.Газіна" смт Ратне

Меню сайту
Статистика

Національно патріотичне виховання

Вечір пам’яті до Дня Гідності та Свободи «Україна – країна нескорених»

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, виховувати в учнів любов до Батьківщини, почуття національної самосвідомості та громадянської активності; зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: книжкова виставка; прапор України; плакати «Україна гідна свободи!», «Герої не вмирають», «Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе повіки!», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою, презентація, відео.

 

Хід заходу

Сценка (за столом сидить молода пара, обговорює життєві плани)

- Оленко, ти дивилась учора новини?

- Ні, а що?

- Подейкують, що нас до Євросоюзу можуть приєднати, а наш президент як завжди крутить носом.

- Коли я вчора поверталася з навчання, бачила як продавці розвішували вивіски на двері магазинів "Україна за ЄС". Не могла зрозуміти, що твориться.

- Знаєш, кажуть люди протестувати хочуть. Напевне....теж піду. Може і погодиться наш президент і приєднають нас до Євросоюзу, от тоді і заживем...

- Ой, Тарасе, боюсь я...

- Та чого ж ти, все буде добре, протест буде мирним... От зараз зателефоную Петрові, розкажу все (Тарас телефонує Петрові)

- Привіт, Петре, чув останні новини?

- Так, кажуть протест збирають.

- Я іду, ти зі мною?

- (3-секундне мовчання) Ой, Тарасе, певне ні...

- Я так і знав...( кидає слухавку) Нащо мені хтось, сам піду!

(Встає зі столу, знервовано одягає куртку і виходить з квартири)

Оленка кричить вслід:

- Бережи себе!

 

Ведучий: А в цей час в Києві на Майдані Незалежності з плакатами в руках «Україна – це Європа» пліч-о-пліч стали українці та євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси.

 

Ведуча: Звичайні люди з різних куточків нашої держави. Юні та сивочолі. Заробітчани, науковці, підприємці, студенти… Вони були дуже різними. Але їх об’єднала українська земля, бажання жити у вільній країні, захист демократії, відстоювання прав і свобод людини. Майбутнє України було для них понад усе.

 

Звучить відео-кліп «Євромайдан. Разом нас багато»

 

Учень: Обирай Свободу рідному народу!

Обирай Свободу і добро ідей!

Обирай Свободу Заходу і Сходу,

Обирай Свободу для усіх людей!

 

Ведучий: Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробили дві революції – Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

 

Ведуча. Указом Президента України від 13 листопада 2014 року 21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи.

 

Ведучий: Захід з нагоди відзначення Дня Гідності і Свободи оголошується відкритим.

 

Звучить Державний Гімн України

 

Ведуча: Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації у Києві вночі 30 листопада.

 

Ведучий: На Майдані вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці вперто боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 

Учениця. Народ по-людськи правди вимагає,
По доброму, без кровопролиття.
Бо добре жити кожен право має
І йти щасливо в світле майбуття.

 

Учень: Боротьба не за щастя вже навіть іде —

за життя! Бо його забирають.

Нас надія веде, нас ідея веде

за свободу для рідного краю.

Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

 

Ведуча. Ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались…Так на Майдані зявилася ще одна сотня – Небесна. Такою є ціна нашої свободи. Небесна сотня – це найсвятіший образ новітньої України.

 

Ведучий. Кожен із цих людей, як і ми з вами, мали свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Серед Героїв Небесної сотні є і наші земляки, це – Байдовський Сергій, Гриневич Едуард, Тарасюк Іван, Хомяк Віктор.

Ведуча: З початку Майдану, за офіційними даними, загинуло близько 100 протестуючих, поранено більше 2000, а кількадесят осіб зникло безвісти. Загальна кількість постраждалих близько 3 тисячі чоловік.

 

Учень. Лист до матері

Не чекай мене, мамо, додому,

Бо додому я вже не прийду.

Не чинив, мамо, зла я нікому,

Захищав лиш країну свою.

Ти пробач, що тебе я покинув,

Що поїхав в далекую путь.

Знаю, снайпер цілився в мене,

А попав в твоє серце і грудь.

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

 

Відеоролик «Герої не вмирають»

 

Сценка «Зустріч» (Сергія Нігояна та Героя Крут)

Ведуча. Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

Герой Крут

«За що тебе?»

Сергій Нігоян

«За Україну, друже мій.»

Герой Крут

Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають… Вас тепер за що?”

Сергій Нігоян

«Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш …

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.»

Герой Крут

«А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть… а жити так хотів.»

Сергій Нігоян

«Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни – син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин.»

Разом

«За Україну нас вбивають, брате мій.»

 

Учениця:

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза

А батько сина ще не відпускав!

 

Учень:

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій

І вчитель літній – сивий-сивий.

 

Учениця:

І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

 

Виконання пісні Христини Соловій «Білі лебеді у небесах»

 

Ведучий: Під час Революція Гідності наш народ вкотре довів спроможність захищати свою державу. Події листопада 2013-лютого 2014 рр. кардинально змінили напрямок розвитку України та суспільства.

 

Ведуча: Після Майдану і до цього часу на території нашої держави немає спокою, тривають військові дії на Сході України, в ході яких загинули тисячі солдатів та мирних жителів. Ратнівщина також втратила своїх Героїв.

 

Ведучий: Прошу вшанувати хвилиною мовчання Героїв Небесної сотні та воїнів АТО, які віддали власне життя, захищаючи світле майбутнє, незалежність і свободу України.

 

(Хвилина мовчання під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача»)

 

Ведуча: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

Ведучий: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

Виконання пісні «Нашим Героям» (Слова і музика Лесі Горової)

Ведуча. Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки - України.

 

Ведучий. Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні.

 

Учениця: Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

 

Учень: Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

 

Виконання пісні Т. Петриненка «Україно!»

 

Ведуча. Немає жодного українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ об’єднався нині проти агресора, захищаючи кордони нашої країни. Кожного дня, щогодини Україна виборює право бути суверенною, єдиною державою.

 

Ведучий. Подвиг Героїв Небесної Сотні – яскравий приклад мужності, сили духу та патріотизму. Нам належить зробити все, щоб збудувати таку Україну, за яку вони поклали своє життя. Слава Україні! Героям слава!

 

Ведуча. Героїв пам’ятати будемо завжди,

Із вами будемо боротись за країну.

За ту країну, де нема брехні й війни,

За нашу й вашу мирну Україну…

 

Виконання пісні «Ми за мир»

 

Сценарій виховного заходу до Дня пам’яті жертв голодоморів

«З присвятою замордованим голодом…»

 

Мета виховного заходу:

виховна: виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйонизагубленихжиттів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави;

освітня: ознайомитиучнів з трагічним минули мнашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорністорінки;

розвиваюча: розвивативмінняаналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формуватигнучкість, самостійність, критичністьмислення.

Форма проведення: розповідь з елементамибесіди, повідомлень.

Обладнання: комп’ютер, дошка, проектор абоінтерактивнадошка, хлібина, свіжіквіти, свічки (7 шт.), виставка книг і газетнихматеріалівприсвячених голодомору, свідченняочевидців, факти Голодомору (додатки 1-2), Указ Президента України «Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв Голодомору», «Реквієм» А. Моцарта (mp3), Оксана Білозір «Свіча» (відеокліп), запис ритму метронома.

 

Хідвиховного заходу

На столі — розламанахлібина, букет свіжихквітів, перев'язанихчорноюстрічкою, свічка у підсвічнику.

Лунаємузика — «Реквієм» А. Моцарта (упродовжкомпозиціїзвучатиме то тихіше, то гучніше). Учнівиходять з обохбоків і шикуються в журавлиний ключ.

Каган Назар:

Не звільняєтьсяпам'ять, відлунюєзнову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілусвічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам'янілийчорнозем — потрісканістіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

Здалини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцятестоліття»

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

Ленартович Владислав

На підвіконні палахтить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

Мій розум навіть не збагне

Страшної люті сталінізму,

Що катував своїх людей,

Це ще жахливіше фашизму!

Романюк Антон

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмисле своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.

(Звучить класична музика).

Корпач Яна

У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

Кізяков Олександр

Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові й не пізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над ними, заціпенілими в тяжкому смертному сні.

 

 

Артемук Катерина

Танули на обширах України важкі сніги, несучи світові трупний сморід, апокаліпсичні картини співмірні хіба що з картинами Страшного Суду.

Глушко Василь.

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.

Вона повільна, довга і тяжка,

Жахлива і пекельна, найлютіша,

Бо зводить з розуму й така тривка...

А це ж було... І ніде правди діти,

Що заподіяли цю смерть більшовики.

Дорослі мерли, старики і діти —

Це геноцид кривавої руки.

Матвійчук Максим

Щоб наш народ нескорений здолати,

Що прагнув волі і в борні стояв.

Його рішили в чорнозем загнати,

Щоб голову вже більше не підняв.

Вмирали сім’ї, вимирали села...

Бо все забрали, що народ зростив.

Статистика доволі невесела...

Мільйони більшовицький кат згубив.

Брилюк Роман

А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,

Як голодом морили чесний люд.

Бо ж пам’ять у народу не забрати...

Й не знищити, не змити, наче бруд.

Вона передалась нам генетично,

Й живе у нас завжди з маленьких літ.

І буде жити в Україні вічно,

То ж хай про це почує цілий світ!                         

Романюк Антон

Українські дослідники Голодомору 1932-1933 років в Україні довели, що «фізичне винищення українських селян голодомором – свідома і цілеспрямована терористична акція більшовицького режиму в Україні».

Корпач Яна

Становище з урожаєм саме по собі не могло спричинити тотального голоду, через який вимерла майже половина сільського населення України.

Зібраного хліба було достатньо для задоволення як продовольчих потреб населення, так  і утворення насіннєвого фонду.

Кізяков Олександр

Поза всяким сумнівом голодомор 1932 – 33р.р. був запланованою антиукраїнською акцією. Цей нечуваної жорстокості терор мав  кілька цілей: знищити приватних землевласників , як основну силу, що протистояла колективізації; зламати фізично й здеморалізувати  селянство – опору українського народу; перетворити найбагатші регіони України на мережу колгоспів для рабської експлуатації селянства.

Артемук Катерина

Про це безперечно свідчать архівні документи партійних, радянських і каральних органів.

Механізм голодомору№1

  • 7 серпня – закон «про п'ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;
  • 24 листопада – постанова про штрафи за невиконання хлібоздачі;
  • 26 листопада – наказ про застосування репресій;
  • 1 грудня – постанова про перевірку наявності фондів картоплі;

Романюк Антон

Механізм голодомору №1

Наприкінці грудня 1932 р. репресивні заходи набули значного поширення. Та виконання планів хлібозаготівель продовжувалось. Крім органів ДПУ та міліції, до «викачування зерна» приєднались бригади з місцевих активістів, які обходили кожну хату у пошуках зерна. За переховування зерна або хліба карали розстрілом з конфіскацією майна, а за наявності пом’якшуючих обставин – позбавленням волі не менше як на 10 років з конфіскацією майна

Корпач Яна

  • 3 грудня – постанова про заборону торгівлі м'ясом та худобою;
  • 15 грудня – постанова про заборону завезення та продажу промислових товарів;
  • 24 грудня – лист  про вивезення в 5-ти денний строк всього наявного колгоспного зерна.

Корнелюк Вікторія

Спогад №1Забрали у нас корівку – останню надію на життя. Мама голосила , цілувала руки, падала на коліна, благала. А ми дивилися на те й теж плакали попухлі од голоду. Відіпхнули маму і повели корову. Померли з голоду два мої молодші братики.

Шкіринець Тарас

Спогад №2  …пригадую у нас був горщик квасолі, і ми сховали його в печі в попелі. Його знайшов місцевий активіст і сказав: «Що , гади, вижити хочете?»  Що ми їли? Сірий люпин, мочили його в бочках, лущили і їли, не дивлячись на те, що він був дуже гірким. Їли квіти конюшини, сушили цвіт акації, перетирали його  й пекли млинці. Їли ситняк, щавель та опецьки – все, що потрапляло під руки. Навіть собаками та котами не ганьбували. Ось так і вижили...

Корнелюк Віталіна

Спогад №3 Цей голод зробила влада. Я взяла найменшу дочку і рушила в пошуках  хліба. Попросилися одного разу переночувати в одну хату. Ми здивувалися: всюди мертві, а коли зустрічали живих, то ті були як з хреста зняті. А ці двоє – рум’янощокі, жваві. А коли роздивилися по хаті, то заніміли, бо в ночвах лежала людська голова без тулуба. Ми вибігли з тієї хати – домовини, де й сила взялася?

Панько Олександр

Це остання хлібина, остання!

Очі горем налиті вщент,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання!

Після неї голодна смерть.

Прач Олександр

Плаче й крає, мов соломину,

Пильно дивиться дітвора.

Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку,

Умирати вже вам пора.

Романюк Назар

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить.

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче

Б'ється рівно і хоче жить.

Ятчук Олег

Стали кожному крихти в горлі,

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою — клекіт орлів,

А на вигоні — трупи чорні,

Там, де саваном сніг білів.

 

Кізяков Олександр

Наприкінці зими 1933 року голод набув в Україні велетенських розмірів.

Пограбовані, зламані голодом і жорстокістю влади, люди вже не намагалися шукати вихід. У слабших, вразливіших натур виникав безконтрольний хворобливий стан. Це не моральна категорія, ні, це була тяжка хвороба, зумовлена голодом. 
Артемук Катерина
З’являлась моторошна байдужість до мук ближнього, були й випадки канібалізму, скоєні в стані повного відключення кори головного мозку. Ледь прийшовши до тями, ці люди у відчаї накладали на себе руки, або назавжди втрачали розум.
Михалевич Олександр
Про Нього й Неї згадувать несила.
Грицьку одбило ноги на війні…
Отож Оксана день у день носила
Його і до колгоспу, й до рідні.
Та якось… Ледь живі узріли Гриця:
Сам викотивсь, як пень, через поріг.
Нажерся й виліз на осоння гріться,
Вчинивши нишком людоїдський гріх…
Над морем Чорним чайка голосила.
І в берег бились хвилі день при дні:
«Нема Оксани, що Грицька носила, -
Нема… ані на лаві, ні в труні…».
Соботович Злата
Звали її Параскою. Помила дітей, натопила в печі маковинням, закрила лядку, вікна й двері підперла. До ранку всі померли.
Спіте, діти, спіте, любі.
І не просинайтесь.
Вже не буде мучить згуба.
До раю збирайтесь.
Спіте міцно, спіте, діти.
Янгол Божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
Й не  непопухнуть нозі.
Натопила маковинням,
Затулила лядку й комин.
Спіть, востаннє, доню й сину,
Вам співаю колискову.

Романюк Антон

На світі - весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху.

Корпач Яна

Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад - вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безкінечна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ - їсти, їсти, їсти…

Данилюк Марта
Бозю! Що там у тебе в руці?!
Дай мені, Бозю, хоч соломинку…
Щоб не втонути в Голодній Ріці.
Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.
Таж підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я - пташенятко, прибите в дорозі.
Хоч би одненьку пір’їночку дай.
Тато і мама - холодні мерці.
Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Бозю.
Сніг дуже білий.
Бозю, що там у тебе в руці?
Артемук Катерина
Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було.

Кізяков Олександр

День пам'яті жертв голодоморів запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлюваласяназва «День пам'яті жертв голодомору та політичнихрепресій».

Корпач Яна

Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлюваласяназва «День пам'яті жертв голодоморівтаполітичнихрепресій». Указом президентаВіктораЮщенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів».

У 2006 роціВерховна Рада визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу.

КарпукПавло

Страшне число у нелюдській напрузі

Гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лініяНаціональна дитяча гаряча лінія
Гаряча лінія
Національна гаряча лінія з питань запобігання насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінаціїНаціональна гаряча лінія
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook

  • 2018
    Конструктор сайтів - uCoz